ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОМФОРТ ДИТИНИ. ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ

 

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. 
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості. 
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини. 
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці. 
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій. 
6. Запобігайте виникненню депресивних станів. 
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні. 
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей. 
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

 

10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою. 
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ. 
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок. 

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні. 
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить. 
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги. 
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його! 
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей. 
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх. 
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є. 
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення. 
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. 
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу. 
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе. 
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині. 
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

 

КОЛИ ДОРОСЛИЙ ВИЯВИТЬСЯ НЕПРАВИЙ.

                  

      Дорослі далеко не завжди бувають праві. Вони можуть лаяти малюка по дурницях або необережним висловлюванням сильно скривдити дитину, але якщо вчасно зрозуміти свою помилку, це легко можна виправити, але так буває не завжди.

     Є дорослі, які вважають за краще забути про свою неправоту і зберігати образ непогрішності. Їм здається, що таким чином вони набувають ще більшу повагу. Але при цьому вони забувають про відчуття провини своїх дітей. Адже малюки завжди відчуваютьйого у тому випадку, коли бачать невдоволення батьків. Тому якщо батьки просять пробачення у свого сина або дочки, вони тим самим знімають з їх плечей величезний вантаж відповідальності і  емоційну напругу. Малюкові буде дуже приємно дізнатися, що мама лаялася не тому, що він зробив щось не так, а тому що у неї на роботі визначеніше неприємності і у зв'язку з цим немає настрою.

     Звичайно, таким чином, здається, що батьки втрачають свою репутацію, але натомість вони набувають набагато більше. Вони отримують довіру своєї дитини, учать його прощати, і одночасно вселяють в малюка упевненість в тому, що батьки не поступають з ним несправедливо, вони просто живі люди, у яких теж можуть бути перепади настрою.

   

 Але визнавати свою неправоту теж треба уміти.  Якщо спізнюватися з вибаченнями і робити вигляд, що нічого не сталося, незабаром няня для дитини на годину, яка іноді приходить для того, щоб посидіти з малюком у відсутність батьків, стане йому набагато ближче, ніж рідна мама і папа.

     По-перше, з вибаченнями не варто затягувати. Чим довше Ви не намагаєтеся визнавати свою неправоту, тим більшу напругу малюк випробовує, намагаючись зрозуміти свої помилки.

     По-друге,  виправдовувати свої помилки теж не слід. Просто поясніть малюкові причину подібної поведінки, і при цьому обов'язково відмітьте, що так поступати з Вашого боку не слід було.                  

    По-третє, не треба загладжувати провину надлишком ласки і подарунками, та і самобичування теж ні до чого. І ще дуже важливо не давайте обіцянку дітям, що такого більше не повторитися. Адже якщо через час цей станеться, Ви в очах дитини будете брехуном.

 

     Уміння визнавати свої помилки дорослими допомагає дітям навчитися такій же поведінці. Але при цьому помилки дітей в сім'ї також не повинні розглядатися як щось неприпустиме, інакше малюк стане замикатися в собі і приховувати багато що від батьків. Умійте просити пробачення і прощати - це допоможе налагодити відмінні відносини з дітьми і заслужити їх повну довіру.

Зрозумій мене! Як визнати свою неправоту?

"Я більше так не буду"

    На жаль, батьки не завжди бувають праві, не завжди поводяться по-дорослому.

Можуть розкричатися із-за дурниць або скривдити дитину необережним словом. Як же поводитися, якщо така ситуація мала місце бути?

Зрозумій мене!

   Дітям важливо розуміти ваші почуття, відчувати любов, бачити прагнення помиритися, тому не соромтеся сліз, що навернулися, і не приховуйте хвилювання.

    Можна поділитися з дитиною своїми проблемами, додавши при цьому, що не можна було Не намагайтеся загладити провину за допомогою перебільшеної уваги, ласки або подарунків.

    Дитяче сприйняття і мислення відрізняються конкретністю, тому, поки дитина не почує слова "пробач" або "вибач", його не покине почуття недомовленості і невизначеності.

    Не намагайтеся перевести серйозну розмову жартома. Роблячи вигляд, що нічого особливого не сталося, ви тим самим даєте зрозуміти дитині, що її переживання не мають великого значення.

     В той же час не варто драматизувати ситуацію і займатися самобичуванням, заявляючи, що ви "погана мати" або "не умієте виховувати дітей". Дитина може вирішити, що надалі до ваших порад не варто прислухатися, раз ви самі не упевнені у своїй батьківській компетентності.

     Не обіцяйте синові або дочці, що більше ніколи не підвищите голос, не випробуєте роздратування і так далі. Ви не можете гарантувати, що завжди володітимете собою і не зробите жодної помилки.

    Діти дуже чутливі до будь-яких обіцянок, тому не варто закладати на майбутнє міну уповільненої дії, даючи дитині привід для нових образ. Краще попросите школяра нагадувати вам про нинішній неприємний інцидент в аналогічних ситуаціях.

Це дозволить вирішувати конфлікти на самих ранніх стадіях.

"Я більше так не буду"

    Щоб навчити дитину вибачатися, батьки повинні уміти прощати. Якщо помилки дітей сприймаються в сім'ї як щось неприпустиме, хлопцям буває надзвичайно важко признаватися у своїй неправоті.

    В цьому випадку природна реакція дошкільника - приховати свої промахи або звалити провину на іншого. В той же час він усвідомлює, що поступив неправильно, і це розуміння поступово призводить до своєрідного "роздвоєння особи".

   З одного боку, дитина розуміє, що папа і мама люблять його. З іншого боку, він боїться, що батьки перестануть його любити, якщо таємниця розкриється.

    Стратегія зайвої вимогливості і суворості у вихованні дітей призводить до негативних наслідків. Це і понижена самооцінка у дошкільника, і страх зробити щось неправильне, і впевненість в тому, що батьківську любов необхідно заслужити.

    Якщо ж папа і мама завжди готові дитину зрозуміти і пробачити, він легше приймає як власні, так і чужі недоліки.

Щоб визнання своїх помилок не травмувало дітей і в той же час було щирим, зверніть увагу на наступні поради.

• Багато дітей вважають за краще ховатися за простій і універсальним формулюванням: "Я більше так не буду"! При цьому і ви, і дитина прекрасно розумієте, що аналогічна ситуація цілком можлива в майбутньому, і така заява позбавлена сенсу. Воно не виражає ніяких емоцій, тоді як людині, що приймає вибачення, важливо бачити щирий жаль. Коли ви чуєте цю фразу від дитини, поставте йому питання про те, що він зараз відчуває, чому просить вибачення, що саме зробив не так. 

• Якщо дошкільник  чимось вас скривдив, не вимагайте від нього вибачень, не шантажуйте "ударом у відповідь" : "Зараз же вибачся, інакше я не дозволю тобі дивитися телевізор"! Чуючи загрози, дитина починає відчувати страх і агресію, в результаті, відчуття провини відходить на другий план.

• Також не варто на людях примушувати сина або дочку вибачатися. Відійдіть разом убік, поговоріть наодинці. Порадьте дитині не налаштовуватися на те, що його вибачення повинні зробити негайний ефект і людина відразу пробачить його. Одні люди відхідливі, інші злопам'ятні, тому не можна застосовувати до них єдиний стереотип. Наприклад, не варто поводитися з вибаченнями до розгніваної людини - краще дати йому "остигнути".

• Зверніть увагу сина або дочки на те, що якщо є можливість виправити допущену помилку, нею треба скористатися. Приміром, недостатньо просто вибачитися за розлитий за столом чай - необхідно узяти ганчірку і витерти калюжу.

 

• Розкажіть дітям про різні ситуації, в яких варто просити вибачення. Вибачення можна просити не лише після здійснення якої-небудь помилки, але і заздалегідь, попереджаючи можливі помилки. Припустимо, звертаючись до зайнятої людини, слід сказати: "Пробачте, можна Вас потурбувати"? 

 

• Багато дітей вважають, що якщо їх хтось скривдив або, виражаючись дитячою мовою, "перший почав", це надає їм право на будь-які дії у відповідь. У подібних випадках конфлікти між однолітками затягуються і заходять у безвихідь. Щоб допомогти дитині налагодити відносини з друзями, переконаєте його в тому, що у будь-якій сварці винні обидві сторони. Але той, хто просить вибачення у перших, має можливість запропонувати свої умови "укладення миру".