Корисні поради вчителя-логопеда "Логознайко"
Наш веселий язичок
(поради батькам)
Напевно кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини у дошкільному віці в цілому, та мовленнєвий розвиток зокрема. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини, має велике значення для всього її подальшого життя.
-
Що слід робити батькам, які помітили у дитини вади мовлення?
Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне — воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетесь за допомогою до спеціаліста-логопеда, який з’ясує причину відхилень і в разі необхідності направить до інших лікарів (лора, ортодонта, психолога, невропатолога тощо), тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. Але найголовніше правило для батьків – використовувати кожну хвилину для спілкування з дитиною, не мовчати.
У цьому віці майже усі діти говорять ще неправильно: замінюють один звук на інший, наприклад, С на Ш (мишка — миска, шапка — сапка), або перекручують звуки (при вимовлянні Л вимовляють як У), або “ковтають” деякі звуки (иба замість риба).
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
-
Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
-
Не втручайтесь у дитячі розповіді. Спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
-
У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.
-
Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
-
Пам’ятайте, що головними і провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
-
Запропонуйте дитині змагання: «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї.
-
Не забудьте записати у зошит чи на відео розповіді і казки вашої дитини.
-
Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним. Правильне мовлення – запорука успішного навчання у школі.
Артикуляційні вправи - корисні та цікаві
Мета артикуляційної гімнастики – вироблення повноцінних рухів мовленнєвого апарату і певної вимови порушених звуків.
Рекомендації по проведенню артикуляційних вправ:
-
Проводити артикуляційну гімнастику потрібно щодня, щоб у дітей закріплювалися навички. Краще виконувати вправи 3-4 рази на день по 3-5 хвилин.
-
Кожна вправа виконується по 5-7 разів.
-
Утримання артикуляційної пози в одному положенні – 10-15 секунд.
-
При відборі вправ для артикуляційної гімнастики треба дотримуватися певної послідовності, йти від простих вправ до більш складних. Проводити їх краще емоційно, в ігровій формі.
-
Якщо дитина виконує якусь вправу недостатньо добре, не додавайте нових вправ, краще відпрацьовувати старий матеріал. Для його закріплення можна придумати нові ігрові прийоми. Нові вправи додавайте по одній, а всі інші для повторення і закріплення.
-
Артикуляційну гімнастику виконують сидячи, так як в такому положенні у дитини пряма спина, тіло не напружене, руки і ноги знаходяться в спокійному стані.
-
Дитина повинна добре бачити обличчя дорослого, а також своє обличчя, щоб самостійно контролювати правильність виконання вправ. Тому дитина і дорослий під час проведення артикуляційної гімнастики повинні перебувати перед настінним дзеркалом. Також дитина може скористатися невеликим дзеркалом (приблизно 9х12 см), але тоді дорослий знаходиться перед дитиною.
-
Починати гімнастику краще з вправ для губ «Хоботок», «Посмішка», а потім робити вправи для язика.
«Підготовка руки дитини до письма»
Підготовка руки дитини до письма починається задовго до походу
до школи. Це відбувається і тоді, коли маленька дитина захватує іграшку,
під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців,
ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.
Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.
Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.
А як же правильно?
Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в руці, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.
Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець. Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.
