Поради для вихователів

Педагогічний дизайн занять

 

Особливості педагогічного дизайну занять в ЗДО

Слід зазначити, що сучасні технології нас цілком підкорили - проникли практично до всіх сфер життя. Одним з найуживаніших термінів упродовж двох останніх років є "педагогічний дизайн".

 

К. Крутій у своїй статті «Термінологічне поле дошкільної дидактики: дизайн, сценарій чи все-таки конспект заняття?» замість терміну «конспект заняття» пропонує вживати більш сучасну термінологію - «педагогічний дизайн заняття». Найпростіше, на її думку, визначення педагогічного дизайну - системний підхід до навчального процесу.

 

Педагогічний дизайн - системний підхід до побудови навчального процесу. Перевагою є те, що він дає змогу вибудовувати єдину систему з цілей навчання, навчального матеріалу та інструментів, доступних для передачі знань.

В основі педагогічного дизайну - важливість змісту освіти,  стилю і послідовності викладання матеріалу, способів його подання.

Педагогічний дизайн заняття – це спланований систематичний процес, що передбачає реалізацію 4-х компонентів:

- предметно- просторового;

- пізнавально–діяльнісного;

- соціально- особистісного;

- рефлексивно-творчого.

Сучасне заняття - це форма навчання дітей дошкільного віку, в якій педагог, працюючи з усією групою, підгрупою або індивідуально у визначений режимом час, організовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних, вікових можливостей і освітніх потреб кожного вихованця.

• до предметно-просторового компоненту належить організація освітнього простору-природного і соціального оточення дитини, комунікативна діяльність між педагогом і дітьми у процесі взаємодії на занятті. Основна мета організації простору заняття полягає у прагненні педагога побудувати  процес навчання так, щоб кожна дитина опинилась у сприятливих для її розвитку умовах, відчула комфортний вплив усього освітнього простору заняття. Предметно-просторовий компонент освітнього простору  заняття може містити такі елементи:

- сприятливі і комфортні для розвитку кожної дитини умови у груповій кімнаті чи залі - групова  кімната - тепла, добре освітлена, з зручними меблями;

- естетичний наочний і дидактичний матеріал розвивального характеру;

- сучасні технічні засоби навчання – телевізор, комп’ютерна техніка, тощо;

- символічна атрибутика.

2. пізнавально-діяльнісний компонент складається з комплексу елементів, які дають змогу учасникам освітнього процесу залучатися до різних видів діяльності, концентруючи їх особистісне зростання і прагнення до успіху. Цей комплекс елементів забезпечує:

- діяльнісну структуру освітнього процесу на занятті;

- забезпечення мотивації пізнавальної діяльності дітей;

використання активних методів і прийомів залучення дітей до різних видів діяльності;

- гнучкість і розвивальний характер програмових вимог, які реалізують під час заняття.

3. соціально-особистісний компонент - це стиль презентації навчального матеріалу педагогом, заснований на:

• дотриманні принципу розвитку партнерської взаємодії з дітьми, тобто особистісно орієнтовані форми навчання;

• це педагогічне забезпечення розвивальних можливостей освітнього простору;

• доступність презентації вихователем навчального матеріалу;

• забезпечення певного психологічного клімату.

 4. рефлексивно-творчий компонент передбачає основне навантаження щодо задоволення і розвитку потреб учасників освітнього процесу у:

• відчутті безпеки,

• збереженні і підвищенні самооцінки, визнанні з боку оточення,

• самоактуалізації.

 

Основними елементами цього компонента є:

-  авторитет педагога;

- взаєморозуміння і задоволеність усіх суб'єктів взаємовідносин;

- позитивні установки на діяльність і взаємодію;

- якісна результативність взаємодії учасників навчального процесу;

- рефлексія (самоаналіз) особистих досягнень дітей.

 

Суб'єкти освітнього простору заняття - педагоги і діти - перебувають в центрі моделі педагогічного дизайну і саме вихователю належить ключова роль в організації освітнього простору заняття.

 

 

В основі педагогічного дизайну заняття - важливість його тематики і змісту, програмових завдань, стилю і послідовності викладу матеріалу, способів (методів і прийомів) його подання. Реалізація інтегрованого підходу дає змогу, не знижуючи програмних вимог, зробити процес цілеспрямованого пізнання захоплюючим, цікавим для дошкільнят, оптимізувати його за рахунок переструктурування змісту навчання і принципового оновлення структури і характеру заняття. 

 

 

Література:

1. Інтернет-посилання: http://leleka.rv.ua/pedagogichnyy-dyzayn-zanyattya-v-dnz.-konsul-taciya-dlya-vyhovateliv.html

 

 

 

Методичні рекомендації

Алгоритм проведення інтегрованого заняття

• Тема заняття (інтегроване заняття має обов'язково конкретну тему).

• Види діяльності (розділи програми, освітні лінії), які інтегруються (тема проводиться через 3-4 і більше видів діяльності чи розділів програми).

 

• Програмові завдання (складаються для кожного виду діяльності чи розділу програми окремо).

 

• Матеріал, його доцільність (демонстраційний матеріал поступається індивідуально-диференційованому).

 

• Створення "ситуацій успіху". Чітка мотивація всіх видів діяльності дітей. Наявність сюрпризних моментів.

 

• Методи і прийоми розвивального навчання, спрямовані на закріплення, узагальнення та систематизацію матеріалу навколо теми заняття:

  • методи ТРВЗ;

  • проблемні, творчі запитання і завдання;

  • інтерактивні методи (діалог, дискусія, бесіда-полілог, "мозкова атака", робота в парах, мікрогрупах, групах тощо);

  • дослідницько-пошукова діяльність;

  • ігрові методи та прийоми (розвивальні дидактичні ігри та вправи, ребуси, головоломки, схеми, моделі, театралізовані ігри);

  • художнє слово, казки з логічними завданнями та ін.

 

• Здійснення індивідуального та диференційованого підходу. Забезпечення права вибору кожній дитині.

 

• Реалізація принципів особистісно орієнтованого підходу (демократизація, гуманізація, національна спрямованість навчально-пізнавальної діяльності). 

 

• Зміна видів діяльності дітей. Доцільність розташування дітей та розвивального матеріалу.

 

•  Перевірка виконання кожного завдання. Прийоми заохочення дітей. Залучення до самооцінки та самоконтролю.

 

•  Емоційне забарвлення заняття. Прийоми підтримки інтересу дітей. Стиль спілкування  з дітьми. Забезпечення психологічного комфорту.

 

•  Закінчення заняття. Прийоми, спрямовані на узагальнення та систематизацію матеріалу.

 

•  Тривалість заняття та його окремих частин (тривалість інтегрованого заняття може бути подовженою). Темп заняття.

 

•  Результативність заняття. Рівень виконання програмових завдань, формування життєвої компетенції кожної дитини.

 

•  Дотримання санітарно-гігієнічних вимог.