Робота дитячого садка з вихованцями пільгових категорій
Дитинство – найважливіший період у становленні особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.
Охорона дитинства – система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
З метою реалізації Закону України «Про охорону дитинства» в кожному навчальному закладі повинні постійно проводитись дослідження щодо виявлення дітей соціально незахищених категорій, а саме держава надає родинам, де виховуються такі діти, грошову та іншу допомогу. Але цим дітям, родинам, які їх виховують, потрібна ще й педагогічна та соціально-психологічна допомога, яка надається навчальними закладами.
За відсутності соціального педагога, в ЗДО працює громадський інспектор з охорони дитинства -
практичний психолог Кудлатова Ірина Вікторівна
Звернутись з питань соціального захисту дітей можна: понеділок 15.00-17.30
п'ятниця 8.00-9.00
Основні завдання ЗДО по роботі з дітьми
пільгового контингенту:
-
забезпеченняє соціально-педагогічного патронажу дітей в системі освіти,
-
сприяння взаємодії дитячого садка, сім'ї, служби у справах дітей, центру соціальних служб, кримінальної міліції ті інших підрозділів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування неурядових та громадських організацій - з метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.
Перелік урядових і галузевих документів, що забезпечують дотримання законодавства в галузі охорони дитинства:
1. Конституція України
2. Конвенція ООН про права дитини
3. Сімейний Кодекс України
4. 5. Закон України від 01.06.2000 № 1768-III «Про охорону дитинства»
6. Закон України від 13.05.1999 № 651-ХІV “Про загальну середню освіту”
7. Закон України від 22.06.2000 № 1841-ІІІ “Про позашкільну освіту”
8. Закон України від 11.07.2001 № 2628-ІІІ “Про дошкільну освіту”
9. Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
10. Закон України від 21.11.1992 №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
11. Закон України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»
12. Закон України від 13.01.2005 №2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
13. Закон України від 02.06.2005 №2623-ІV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»
14. Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»
15. Закон України від 22 жовтня 1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
17. Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
18. Указ Президента України від 11.07.2005 № 1086/2005 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей»
19. Указ Президента України від 30.12.2000 №1396/2000 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей»
20. Указ Президента України від 28.01.2000 №113/2000 «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»
21. Указ Президента України від 29.03.2001 №221/2001 «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики»
22. Указ Президента України від 23.06.2001 №467/2001 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями»
23. Указ Президента України від 05.05.2004 №506/2004 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення системи здійснення соціальних виплат громадянам»
24. Указ Президента України від 04.05.2007 №376/2007 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»
25. Указ Президента України від 01.06.2005 № 900/2005 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»
26. Указ Президента України від 18.12.2007 № 1228/2007 «Про невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»
27. Наказ Міністерства освіти України від 19.06.1996 №216 «Про затвердження Інструкції про виготовлення і правила користування Єдиним квитком для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків»
28. Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки та піклування»
30. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2002 №762 «Про Концепцію Міністерства освіти і науки України щодо профілактики залучення дітей до незаконних форм праці»
31. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2006 №631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх»
32. Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.12.2006 №844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»
33. Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 №763 «Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів»
34. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»
35. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.2007 №612 «Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"
36. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»
37. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.1999 №961 «Про деякі заходи щодо підтримки здоров'я сім'ї, безпечного материнства і відповідального батьківства»
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 №244 «Про затвердження Державної програми підтримки сім'ї на період до 2010 року»
41. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 №565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»
42. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 №364-р «Про затвердження Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей»
43. Розпорядження Президента України від 11.06.2007 №119/2007-рп «Про заходи щодо захисту дітей, батьки яких загинули під час виконання службових обов'язків»
44. Доручення Прем’єр-Міністра України від 03.02.2003 № 6505 про поліпшення умов утримання дітей-сиріт
45. Доручення Прем’єр-Міністра України від 03.06.2004 № 1743-IV про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та малозабезпечених сімей
46. Щодо встановлення юридичного статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дотримання їх житлових та майнових прав (доручення ХОДА від 29.03.2007 № 01-24/1827)/
Соціальний захист дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах
Урядом удосконалено правовий механізм соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Прийнятою постановою передбачено забезпечення реалізації комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зміну підходів до їх виявлення, ведення обліку та організації допомоги, а також уникнення дублювання функцій відповідних суб’єктів, що сприятиме підвищенню оперативності та якості заходів і їх спрямуванню на забезпечення найкращих інтересів дітей.
Крім того, запроваджено обов’язкове проведення оцінки безпеки дитини при виявленні таких факторів:
-
незабезпечення дитини необхідним харчуванням, лікуванням, доглядом; залишення дитини віком до 7 років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;
-
залишення дитини віком до 10 років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного до сезону одягу або без дотримання відповідного до віку температурного режиму;
-
залишення дитини під наглядом осіб, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, під дією психоактивних речовин, із ознаками вираженого психічного розладу тощо.
Також визначено обов’язки різних органів та структур щодо виявлення, взаємоінформування та організації надання допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема постраждалим від жорстокого поводження і тим, життю або здоров’ю яких загрожує небезпека.
Упроваджується прийняття рішень про негайне відібрання дітей у батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі чіткого інструменту — оцінки рівня безпеки дитини.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 03 жовтня 2018 р. № 800
Київ
Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю, що додається.
2. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 p., № 76, ст. 2561; 2010 р., № 86, ст. 3018; 2014 р., № 93, ст. 2684; 2015 р., № 64, ст. 2119; 2016 р., № 56, ст. 1942, № 93, ст. 3041; 2017 р., № 26, ст. 739, № 66, ст. 1958, № 95, ст. 2899; 2018 р., № 36, ст. 1267, № 68, ст. 2287) зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН
Інд. 73
Перелік документів, необхідних для встановлення соціального статусу дитини в ЗДО:
- діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування - ксерокопії свідоцтва про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1, 2, 11 сторінка) дитини, ідентифікаційних кодів дитини та опікуна/піклувальника, єдиного квитка, паспорту опікуна/піклувальника (1, 2, 11 сторінка), свідоцтв про смерть батьків, рішення виконавчого комітету районної або міської ради про встановлення статусу та призначення опіки/піклування, про закріплення житла та/або майна, рішення судів з різних питань (наприклад, про позбавлення батьківських прав), довідки про наявність житла, майна, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей, звіти опікунів тощо;
- діти-напівсироти - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, свідоцтва про смерть одного з батьків, тощо;
- діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України (зі слів матері) - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з відділу реєстрації актів громадянського стану про те, що реєстрація дитини проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України, тощо;
- діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, тощо;
- діти-інваліди - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини-інваліда (з поновленим терміном) або медичного висновку про встановлення статусу «дитини-інваліда», тощо;
- діти з багатодітних родин - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення дитини з багатодітної родини, тощо;
- діти з малозабезпечених родин - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з районного управління праці та соціального захисту населення про те, що родина отримує допомогу як малозабезпечена, тощо;
- діти з родин одиноких матерів - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з районного управління праці та соціального захисту населення про те, що родина отримує допомогу як родина одинокої матері (або батька), тощо;
- діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, тощо.
Дані дитини заносяться до бази даних дітей пільгового контингенту закладу дошкільної освіти, а документи зберігаються у громадського інспектора закладу, в "Соціальному паспорті".
ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ
Відповідальність батьків передбачена:
Сімейним кодексом України
Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
-
мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
-
розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
-
здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
-
батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
-
відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
-
ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
-
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину
-
способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
-
за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
-
за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
-
у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
-
якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
А також статті 164, 165, 166, 170.
Законом України “Про освіту”
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
-
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
-
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
-
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
-
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
-
вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
-
обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
-
звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
-
захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
Кодексом про адміністративні правопорушення України
Стаття 184.
Кримінальним кодексом України
Статті 164, 166, 167.
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРО ПРАВА ДИТИНИ
20 листопада 1959 року Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини, 30 вересня 1990 року – Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 10 травня 2002 року – Декларацію та План дій “Світ, придатний для життя дітей.
5 жовтня 2000 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей є Конвенція ООН про права дитини, яка була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років.
Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією. Конвенція визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.
Пропонуємо Вам основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей, переказані дітьми з деякими коментарями.
Ст. 1. До 18 років Я – дитина.
Ст. 2. Я маю право незалежно від того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої батьки.
Ст. 3. Держава в усьому, що мене стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.
Ст. 6. Я маю невід’ємне право на життя.
Ст. 7. Я маю право мати ім’я, знати своїх батьків та свою країну.
Ст. 8. Держава повинна поважати моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.
Ст. 9. Ніхто не може розлучити мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли мені цього захочеться.
Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.
Ст. 11. Держава веде боротьбу з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Ст. 12. Я можу вільно говорити, що думаю, навіть в присутності дорослих.
Ст. 13. Я маю право вільно виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.
Ст. 14. Я маю право думати про все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.
Ст. 15. Я маю право на свободу мирних зборів.
Ст. 16. Ніхто не може торкатися мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього не хочу чи мені це неприємно.
Ст. 17. Я маю право читати газети та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої здібності.
Ст. 18. Мої батьки несуть основну відповідальність за моє виховання та мій розвиток.
Ст. 19. Мої батьки не можуть бити мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.
Ст. 20. Я маю право на захист та турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.
Ст. 21. Якщо батьки мене не люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.
Ст. 22. Держава піклується про мене, якщо я навіть не такий як всі інші.
Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів додому.
Ст. 24. Якщо я захворію, мені буде надана найкраща медична допомога.
Ст. 27. Якщо батьки не можуть віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити про це державу.
Ст. 28. Я маю право безкоштовно вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.
Ст. 29. Навчання повинно розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.
Ст. 31. Я маю право гратися, відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.
Ст. 32. Ніхто не може змусити мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.
Ст. 33. Я маю право на захист держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.
Ст. 35. Ніхто не може вкрасти мене.
Ст. 37. Ніхто не може скривдити мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.
Ст. 38. Ніхто не може примусити мене воювати.
Ст. 39. Якщо я залишусь без батьків, – я маю право на будинок, їжу, лікування.
Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.
Концепція прав дитини включає такі аспекти:
-
по-перше: кожна влада має свої обмеження;
-
по-друге: у кожної дитини є своя автономна сфера, в яку ніяка сила не може втручатися;
-
по-третє, кожна дитина може зробити серйозну заяву проти держави з метою захисту своїх прав.
Україна не виняток серед країн, що бажають кращого майбутнього для своїх дітей. Тому приєднуючись до міжнародних конвенцій, укладаючи міжнародні договори про співробітництво, беручи участь у розробці загальнонаціональних та міжнародних програм діяльності, поступово втілює в життя основні загальнолюдські цінності.
Захист прав неповнолітніх
• Ст. 56 Сімейного Кодексу України говорить про те, що дитина має право на захист своїх прав і право на захист від зловживань з боку батьків.
• Захист прав і законних інтересів здійснюється батьками, а у випадках, передбачених Сімейним кодексом (зокрема, коли органом опіки і піклування встановлено, що між інтересами батьків і дітей є суперечності, батьки позбавлені батьківських прав, громадяни, чия дієздатність обмежена унаслідок зловживання алкоголем) органом Опіки і піклування, прокурором, судом.
• При порушенні прав і законних інтересів дитини, при зловживанні батьківськими правами, жорстокому обігу дитина має право звернутися за їх захистом до органу Опіки і піклування при адміністрації району, а після досягнення 14-ти років в суд.
• Посадовці організації, інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життя, здоров'ю дитини, про порушення його прав і законних інтересів, фактів жорстокого обігу, зобов'язані повідомити до органів Опіки і піклування по місцю фактичного знаходження дитини. При отриманні таких відомостей орган Опіки і піклування зобов'язаний вжити необхідні заходи по захисту прав і законних інтересів дитини.
• Функції захисту прав неповнолітніх (зокрема і при виявленні фактів жорстокого поводження з дитиною) покладені на Органи опіки і піклування при Адміністраціях районів, Прокуратуру (помічника прокурора по захисту має рацію неповнолітніх), інспекцію у справах неповнолітніх при РВВС районів, комісії у справах неповнолітніх.
• Ст. 156 кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за невиконання обов'язків по вихованню неповнолітнього, якщо це діяння сполучене з жорстоким поводженням з неповнолітнім. Жорстокий обіг може виражатися в не представлені неповнолітньому харчування, замиканні в приміщенні одного на довгий час, систематичному приниженні його гідності, знущаннях, нанесенні побоїв.
• Невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню неповнолітнього батьком або іншою особою, на яке покладені ці обов'язки, а рівно педагогом або іншим працівником освітнього, виховного, лікувального або іншої установи, зобов'язаної здійснювати нагляд за неповнолітнім, якщо це діяння сполучене з жорстоким поводженням з неповнолітнім, карається штрафом від 50 до 100 мінімальних розмірів оплати праці, або обмеженням свободи на строк до 2-х років з позбавленням має рацію посідати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або без такого.
• Жорстоке поводження з дітьми (зокрема фізичне і психічне насильство над ними), замах на їх статеву недоторканність є підставою (згідно статті 69 Сімейного Кодексу України) для позбавлення батьків батьківських прав.
Пам’ятка для батьків
1. Коли порушуються права дитини?
• Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.
• Коли її потреби ігноруються.
• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
• Коли порушується недоторканість дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли дитину залякують.
• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
• Коли її особисті речі не є недоторканими.
• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
2. Як реагує дитина на порушення її прав?
• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)
• Її турбує особиста безпека і любов до неї.
• Вона часто буває в поганому настрої.
• Може втекти з дому.
• Може приймати наркотики або алкоголь.
• Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).
3. Де я можу дізнатись про права своїх дітей?
• Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.
• Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.
• „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.
• Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.
• Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96
• Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-834.
Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
• Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.
• Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів, сусідів.
• Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
• Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
• Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.
• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
• Залучати дитину для створення сімейних правил.
Заповіді дітей для мам, тат, бабусь та дідусів від дитини
1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.
2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що? Коли? Чому? кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
4. Мої почуття ще недозрілі, прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робить усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка,, кращого.
Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
Сім’я та її вплив на дитину
Скільки часу ви буваєте разом зі своїми дітьми? Судячи по собі і знайомих небагато. Та й дослідження, які проводилися соціологами, свідчать: час, коли батько, мати і діти перебувають удома разом (не враховуючи сон) менше 1,8 години на добу (десь трохи більше ста хвилин). В основному батьки виховують окремо, витрачаючи на тиждень: мами 8 годин 40 хвилин, татусі 6 годин 30 хвилин. Але це загалом, на безпосереднє виховання, мається на увазі прогулянки з дітьми, ігри з ними, читання вголос, перевірка уроків, батьки відводять у середньому 35 хвилин. Лише в 10 сім’ях із 100 батьки ходять із дітьми на прогулянки, в театри, музеї, кіно, на стадіон.
Хотілось би, щоб ви визначилися, скільки часу протягом тижня ви проводити разом із дитиною: витрачаючи на заняття з дітьми, відвідування кіно, музеїв тощо. Які ви знаєте форми сімейного відпочинку? Розкажіть про традиції вашої сім'ї.
Батьки часто дивуються, чому діти не схожі на них. Адже кажуть, що «яблуко від яблуні далеко не котиться», або «які батьки, такі і діти». Діти багато чого наслідують від батьків, але вони інші, бо живуть в інших умовах. Більше того, в одній сім'ї діти тих самих батьків також ростуть різними. Виходить, що життєві зв’язки, про які йдеться у наведених прислів’ях, не такі вже прості й прямолінійні.
Отже, хоч як прагнуть батьки бути до дітей однаковими, вони ростуть різними. У чому причина?
А вона, як не диво, і полягає саме в однаковому ставленні батьків до своїх нащадків, в ігноруванні того, що у кожного з них є щось своє. Навіть тоді, коли вони виховуються в однакових умовах, в одному і тому ж оточенні.
Помиляються ті батьки, котрі постійно в приклад своїм дітям ставлять їхніх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще проявіть впевненість: «Я вірю, що в тебе завтра вийде краще», «Подивись і порівняй, як ти написав учора і наскільки акуратніше сьогодні». Така довіра, як правило, підтягує дитину, сприяє самовихованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат сім'ї здоровим.
Ми часто запитуємо самі себе: «І звідки такі беруться?». Наче про якихось чужоземців чи інопланетян говоримо… «Звідки беруться хами, грубіяни, невігласи, кар’єристи?». Насамперед, з дитинства.
Одним із головних і дуже важливих принципів сімейного виховання є єдність дій батьків. Єдина лінія у вихованні це однакова вимогливість. Завдяки єдності й погодженості виховних впливів батьків створюється така атмосфера, яка сприяє виробленню в дитини певного позитивного життєвого стереотипу поведінки. Сімейна педагогіка, зокрема, рекомендує наперед визначити дитині якісь трудові доручення і уважно слідкувати за їх виконанням. Наприклад, прибирання квартири, купівля хліба, молока та ін.. продуктів харчування тощо.
Єдність сім'ї і освітного закладу є дотримання і здійснення єдиної лінії, єдиних вимог сім'єю і ЗДО. Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім'ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у ЗДО. Єдина спрямованість виховання в сім'ї та ЗДО, єдність поставлених до дитини вимог сприятимуть успішному розв’язанню спільного завдання виховання нашого майбутнього.
