Формуємо мотивацію до шкільного навчання. Поради психолога

Що таке мотивація? Психологи стверджують, що мотивація значною мірою формується разом з розвитком людини. Це означає, що ми можемо навчитись відповідним чином мотивувати своє ставлення до певної дії, наприклад, до навчання, а також можемо навчити цього наших дітей. Однак перш ніж ми перейдемо до питання, як це робити, слід замислитись над тим, що ж таке мотивація і яку роль вона відіграє в нашому житті. Мотивація, згідно з визначенням психологів, – це стан (сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил), що спонукає людину спрямовувати свою діяльність на досягнення певної мети. Тобто, простіше кажучи, якщо в нас є мотивація на якусь дію, то вона спонукає нас до її реалізації, якщо мотивації немає, то або ми нічого не робимо, або дії не приносять нам задоволення. Мотивація дитини на навчання відіграє основну роль в освітньому процесі. Дитина, яка має мотивацію на навчання, домагається набагато більших успіхів у здобутті знань. Навчається, бо хоче цього, тому що засвоєння матеріалу робить її щасливою, тому що вона бачить сенс і мету своєї роботи. І значно важливішу роль відіграють тут задоволення і, як наслідок, доцільність навчання, а не бажання отримати хороші оцінки. Якщо єдиною мотивацією учня є оцінки, засвоєння знань відбувається механічно, поверхово, а ефект стає короткочасним. Мотивація повинна виходити із внутрішніх порухів дитини, а не бути результатом тиску ззовні. То що ж ми можемо зробити, щоб розвинути в дитини мотивацію на навчання?

1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися чи помилки виховного характеру. Дорослі деколи говорять дітям про те, що «не будеш вчитися – станеш двірником». Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Труднощі у навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати. 2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, виправляти виховні помилки. Для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так». 3) У процесі навчання, поки у дитини не сформована довільна поведінка, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини

4) Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що вона може (хоча і з труднощами) зробити сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому досить часто така дитина щосили маніпулює батьками – «Мамо, тільки ти можеш так добре мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька». 5) Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчителем. Оцінка з обох боків має бути однаково об’єктивною. В іншому випадку у свідомості дитини створюються суперечливі образи (батьки хороші – хвалять, педагог поганий – лає) або навпаки. А це породжує огиду до школи, небажання вчитися. 6) Згідно із результатами досліджень, мотивація успіху (і, як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. У тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що прямо веде до низької навчальної мотивації. 7) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, вони не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Важливо пояснювати дитині, що окрім академічної успішності, є багато інших важливих сфер життя.

8) Важливо не забувати хвалити дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь-якими способами. Краще заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (до цирку, у кіно чи боулінг). Таким чином вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини у тому, щоб відчувати себе частиною сімейної системи.

9) Для підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і атмосфера довіри. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися є тривалим, але необхідним. Для підлітка важливо «не пиляти», не карати, не обіцяти нагород. Потрібний контроль-допомога, а не контроль-тиск. Для підлітка важливо обговорювати тему професійного визначення. 10) Не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде зліт!