Що потрібно знати про інфекцію ВІЛ-СНІДУ аби вберегти себе і своїх рідних

Україна займає одне з перших місць у Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. За неофіційними даними, сьогодні в Україні ВІЛ-інфікованими є понад 1 % населення країни. СНІД, або синдром набутого імунодефіциту, є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції, при якій організм людини втрачає опірність. Збудником хвороби є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), який знищує імунну систему, спричинює розвиток злоякісних пухлин та інших уражень, інформує Львівський лабораторний центр Держсанепідслужби України.

ВІЛ-інфекція передається:

1. При статевому контакті (як гетеро-, так і гомосексуальному).

2. Парентерально:

а). під час процедури переливання крові або її компонентів.

б). при проведенні ін’єкцій нестерильним медичним інструментарієм, в т.ч. у середовищі ін’єкційних наркоманів.

3. Від матері до дитини. ВІЛ має здатність проникати через плаценту, тому зараження плоду може трапитися в період вагітності або при проходженні через родові шляхи. Як також, є реальний ризик передачі інфекції під час грудного годовування.

Якщо серед знайомих вам людей є інфікована ВІЛ особа, потрібно знати, що інфекцією неможливо заразитися:

• під час чхання та кашлю;

• через поцілунок або обійми, через рукостискання;

• при користування спільним посудом чи столовими приборами, рушниками, постільною білизною;

• у випадку спільного користування туалетом чи ванною, в лазнях, басейнах, саунах;

• під час спільних занять спортом, при перебуванні в одному приміщенні;

• через укуси комах.

Клінічні ознаки захворювання ВІЛ інфекції з’являються впродовж 3-6 тижнів з моменту зараження; настає гостра гарячкова фаза.

Симптоми ВІЛ у гострій гарячковій фазі має неспецифічні прояви, такі як:

- лихоманка: підвищення температури;

- лімфовузли під пахвами та у паху збільшуються, утворюючи болісні припухлості;

- болісність в суглобах і м’язах;

- нездужання, сонливість, схуднення, втрата апетиту;

- блювота, нудота, пронос;

- зміни на шкірі: висипання, поява виразок;

Тривалість гострої фази – до декількох тижнів. Після цього періоду у більшості ВІЛ- інфікованих настає безсимптомна фаза. Безсимптомна фаза має тривалий перебіг, може тривати до 10 років.

Існує дві стадії СНІДу. Під час першої стадії маса тіла хворої людини зменшується на 10 %, шкіра і слизова уражаються вірусами, грибками, бактеріями. Під час другої стадії маса тіла зменшується більше ніж на 10 %, проноси без видимих причин і /або підвищена температура, що тривають більше 1 місяця; туберкульоз різних органів; розвиваються важкі неврологічні порушення.

На жаль, на сьогоднішній день не існує дієвої вакцини проти ВІЛ, незважаючи на те, що вчені багатьох країн проводять дослідження у цьому напрямку. Щоб вберегти себе і своїх рідних, потрібно бути вкрай обережними і дотримуватись правил профілактики ВІЛ, що полягає у наступному:

1. Використання стерилізованого інструментарію (шприци, системи для переливання крові), хірургічних та стоматологічних інструментів як у медичних установах, так і в побуті під час різних маніпуляцій (манікюру, педикюру, татуювання, гоління тощо). Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при +56 С° – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Проте спирт не знищує ВІЛ! Необхідно дотримуватися правил гігієни при користуванні туалетним приладдям, особливо такими, на яких може зберігатися слід крові (бритви, манікюрні ножиці і т.д.);

2. Безпечний секс. Уникнути зараження допомагає оберігання за допомогою презерватива при статевому контакті.

3. Обов’язкова перевірка донорської крові.

4. Якщо мати ВІЛ-інфікована, необхідно унеможливити грудне вигодовування дитини. Вагітні жінки, які перебувають під наглядом дільничних гінекологів, обов’язково здають аналізи на СНІД протягом першої та другої половин вагітності.

Щоб лікування ВІЛ проходило успішно, а також для збільшення тривалості життя пацієнтів, дуже важливо діагностувати захворювання на ранніх стадіях. Зазвичай, для діагностики ВІЛ-інфекції використовують методи, суть яких полягає у визначенні вмісту в крові антитіл до ВІЛ, тобто специфічних білків, що утворюються в організмі зараженої людини як реакція на зараження вірусом. Такі антитіла утворюються через 3-24 тижнів з моменту інфікування. Організму потрібно від двох тижнів до трьох-шести місяців, щоб випродукувати антитіла в кількості, достатній для їхнього виявлення тест-системою. Цей проміжок часу називається «період вікна». З цієї причини аналіз на ВІЛ можна проводити тільки через цей відрізок часу. Остаточний аналіз оптимальніше проводити через 6 місяців з часу передбачуваного зараження.

ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО СНІД

Говорити про ВІЛ і СНІД з дитиною просто необхідно. Переважна більшість молодших школярів вже чули про цю проблему. Розмова про СНІД стане основою для розмови про безпечну поведінку відносно ВІЛ, отже допоможе захистити вашу дитину, коли вона виросте. Адже наші діти будуть жити у світі, охопленому епідемією СНІДу.

Говорити на подібну тему з дитиною нелегко, так само, як нелегко говорити про секс, алкоголь, насильство. Однак, дитина живе не в вакуумі. Якщо не почати обговорювати з нею важкі питання якомога раніше, це може зробити хтось інший, можливо не найкращим чином. У вас є можливість не тільки дати своїм дітям правдиву інформацію, але й зробити так, щоб ця інформація відповідала тим моральним принципам, які ви хочете прищепити дітям. Існують загальні правила спілкування з дитиною, але не слід забувати, що кожна дитина унікальна, і тільки ви самі можете виробити стратегію, яка підійде саме вашій дитині.

Чим раніше, тим краще

Діти чують про проблеми із самого раннього віку, задовго до того, як зможуть зрозуміти їх. Маленькі діти звертаються за інформацією в першу чергу до батьків. Дитина стає підлітком. Йому важливо відчувати свою незалежність, і він віддасть перевагу друзям, звернувшись до них за порадою. У батьків є унікальна можливість, вони можуть стати першими, хто заговорить з дитиною про дану проблему, і коли вона виросте, ніхто вже не зможе ввести її в оману невірною інформацією або відсутністю тих цінностей, які ви хочете їй прищепити.

Починайте розмову самі

Телебачення постійно дає нам чудові підстави почати розмову. Один або два запитання на тему, що нас цікавить, якої торкається фільм, можуть привести до цінної бесіди. Розмовляючи з дитиною, потрібно використовувати тільки ті слова, які вона зможе зрозуміти. Найкращий вихід: заздалегідь складіть словник зрозумілих слів і коротких прямих пояснень.

Батькам, що мають декілька дітей, слід говорити з ними поодинці, навіть про один і той самий предмет. Чому? Діти різного віку перебувають на різних стадіях розвитку, що означає, що їм потрібен різний об’єм інформації, вони мають різний запас слів, і їх цікавлять різні питання. Старша дитина буде домінувати в розмові, і молодшій так і не вдасться висловитись.

Більшості батьків складно говорити з дітьми про секс і сексуальність. Але, все ж, безпека вашої дитини потребує, щоб ви подолали нервозність і донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому. Кінець кінцем, діти чують про це з екранів телевізорів і в своєму дворі. Якщо ми не дамо нашим дітям правдиву і коректну інформацію, це зроблять за нас сторонні люди.

Діти хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні питання. Тільки батьки зможуть створити атмосферу відкритості, в якій дитина може поставити будь-яке запитання з будь-якого предмету, не лякаючись наслідків. Як створити таку атмосферу? Розпочати потрібно з підтримки, розуміння і заохочення. Не слід обривати запитання дитини або переводити розмову на іншу тему, якщо вам складно відповісти одразу або запитання стало для вас несподіваним. Можна перенести розмову на інший час і домовитись про це з дитиною, наприклад, сказати :”Це цікаве запитання, але я не знаю. Давай спробуємо дізнатись”. Головне, не забудьте зробити так, як пообіцяли.

Дитина почує тих, хто слухає її

Дорослі часто занадто зайняті і не мають можливості вислухати дітей. Однак, ваша дитина потребує уваги. Якщо дитина відчуває, що її уважно слухають, вона починає краще до себе відноситись. Якщо дитина знає, наскільки вона важлива для вас, їй буде простіше звернутись до вас із запитанням.

Іноді важко відразу зрозуміти, що саме хоче знати ваша дитина. Багатьом дітям важко ясно сформулювати своє запитання, і в результаті ми, батьки, говоримо самі із собою, тільки збентежуючи і заплутуючи дитину. Наприклад, ваша маленька дитина запитує, що таке “травка”. Перед тим, як відповідати, запитайте її, як вона сама розуміє це слово. Якщо вона відповідає: “Я думаю, що це така трава, яку їдять, коли веселяться”, то ви вже будете знати, як краще побудувати свою відповідь. Якщо ви уважно прислухаєтесь до реакції дитини на ваші слова, ви зможете зрозуміти, коли розмову варто завершити. Припустимо, під час розмови дитина зненацька говорить: “Ну, я піду пограюсь” або міняє тему, це може означати, що наступну частину бесіди слід залишити на пізніше.

Дитина будь-якого віку заслуговує на те, щоб відповіді на її запитання були чесними. В іншому разі дитині буде важко довіряти вам. Якщо ви не відповісте на запитання прямо, то, для того, щоб заповнити пропуск в інформації, діти підключать свою фантазію, а ілюзії можуть виявитись набагато більш небезпечними, а ніж та реальність, яку ви намагаєтесь приховати.

Терпіння і ще раз терпіння

Часто нам здається, що ми знаємо, про що дитина хоче сказати задовго до того, як вона сформулює речення. Але не закінчуйте речення за неї, як би вам того не хотілось. Не піддавайтесь імпульсам. Терпляче вислуховуючи, ми дозволяємо дитині думати самостійно, і даємо їй зрозуміти, що вона варта уваги. Діти ненавидять офіційний тон в розмові, особливо, якщо справа торкається складних питань. Дитина не хоче, щоб мати або батько читали їй нотації.

Поговоріть про це ще раз... І ще раз

Більшість дітей і підлітків можуть засвоїти лише невелику частину інформації із одної розмови. Тому необхідно зачекати якийсь час, а згодом запитати дитину, чи пам’ятає вона вашу розмову. Це допоможе вам виправити помилки і поповнити те, що вона встигла забути. Кінець кінцем, намагаючись увібрати все, що їм цікаво, діти часто ставлять одні й ті самі запитання безліч разів, дратуючи батьків. Не бійтеся починати розмову знову. Ваше терпіння піде на користь вашій дитині.

Надайте дитині інформацію точну і таку, яка підійде для її віку. Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову з проблеми СНІДу.

До розмови на важливу тему прийдеться повертатись у майбутньому. Одна бесіда не зможе сформувати у дитини чітке уявлення з такого складного питання.

Допоможіть дитині поважати себе

Ставте перед нею задачі, з якими вона здатна справитись, і підтримуйте її інтерес. Це підвищує самооцінку дитини, що стане їй у нагоді в майбутньому, коли прийдеться відчути тиск оточуючих. Підлітки часто вживають наркотики або занадто рано починають сексуальне життя саме під впливом середовища. Чим краще дитина відноситься до себе (що в першу чергу залежить від батьків), тим менше імовірність ризикованої поведінки.

Геть забобони, безпека дитини – це головне

Деякі дорослі і досі вірять, що проблема СНІДу стосується тільки представників деяких груп ризику і зовсім не має відношення до їх дітей Не дозволяйте власним забобонам стати загрозою безпеки вашої дитини Переконайтесь, що вона достатньо знає про СНІД і передачу ВІЛ, і що ви самі володієте достатньою інформацією відносно цього. Ці знання дитина повинна одержати до того, як вона зустрінеться з реальною загрозою передачі ВІЛ у майбутньому.

Можливі запитання і відповіді

ЩО ТАКЕ СНІД? СНІД – це дуже серйозна хвороба, яку викликає маленька невидима істота – вірус, який називається ВІЛ. Організм має захисників, що охороняють його від різних мікробів. Навіть коли ти захворів, твої захисники борються з інфекцією і намагаються допомогти тобі одужати якомога скоріше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами, які і викликають хвороби. Коли так трапляється, людина починає сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, вона може декілька років не відчувати, що заразилася.

У КОГО БУВАЄ СНІД? СНІД буває, тільки якщо в організм попав ВІЛ. ВІЛ передається тільки тоді, коли деякі рідини із тіла людини, у якої є ВІЛ, попадають в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто торкаєшся людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. ВІЛ не можна підхопити як застуду. (Дитині необхідно розказати про передачу ВІЛ статевим шляхом, але тільки в тому разі, якщо ви вже говорили про секс раніше).

А У ДІТЕЙ СНІД БУВАЄ? У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, який може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Декілька років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Частіше ВІЛ буває у дорослих.

ЯК МОЖНА ДІЗНАТИСЬ, ЩО У ЛЮДИНИ ВІЛ? Неможливо дізнатись, що у людини є ВІЛ просто подивившись на неї, або поговоривши з нею. ВІЛ може бути у будь-якої людини, незалежно від того, як вона виглядає або як себе поводить. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона кому-небудь розповідати про це. Можна дізнатись є у людини ВІЛ чи ні, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Зовсім різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Будьте обережні і пам’ятайте, Ваше здоров’я – у Ваших руках!